середа, 4 січня 2023 р.

Поет недоспіваної пісні

До 85-річчя від дня народження В.С.Стуса

"Справжні велети духу спроможні бути вільними і в невільній державі. Василь Стус навіть за ґратами лишався вільною людиною, саме тому його смерть у неволі перетворилася на безсмертне утвердження справжньої свободи. Власне, наявність таких людей дозволяла вважати наш народ волелюбним".  

— Любомир Гузар,«Про свободу»

Василь Семенович Стус

український поет, перекладач, прозаїк, літературознавець, правозахисник. Один із найактивніших представників українського культурного руху шістдесятників. Лауреат Державної премії ім.Т. Шевченка (1990), Герой України (2005).

Василь Стус народився 6 січня 1938 року в хліборобській родині в с.Рахнівці на Вінниччині. Після закінчення школи навчався в Донецькому педінституті. Далі вчителював, служив в армії, працював в газеті. У 1959 році у «Літературній газеті» з’явилися перші вірші поета. З 1961 року викладає українську мову та літературу в 23-й Горлівській школі. У 1963 році вступає до аспірантури Інституту літератури ім. Шевченка в Києві. Бере участь у роботі Клубу творчої молоді. За участь у протесті на прем’єрі фільму «Тіні забутих предків» виключили з аспірантури. Далі були митарства на тимчасових роботах: поет заробляв на жит­тя, працюючи на шахті, на будівництві, в котельній, на залізниці, в метро. 1965 одружився з Валентиною Василівною Попелюх. 15 листопада 1966 у них народився син — нині літературознавець, дослідник творчості батька Дмитро Стус.
Пропозицію Стуса опублікувати його першу збірку віршів «Круговерть» відхилило видавництво. Незважаючи на позитивні відгуки рецензентів,  його другу збірку — «Зимові дерева» теж відмовились друкувати. Однак її опублікували в самвидаві. У 1970 книжка віршів поета «Зимові дерева» потрапила до Бельгії і була видана в Брюсселі.
Поет не припиняв своїх  протестів проти арештів інтелігенції, утисків свободи думки, надсилав листи до президії Спілки письменників, у яких гостро критикував порушення прав на гласність і демократію.
          1972 року поета разом з однодумцями (серед яких Ігор Світличний, Євген Сверстюк, Ігор та Ірина Калинці) заарештовують. Звідтоді правозахисник до кінця життя майже безперервно перебуває в таборах і на засланнях. Украй виснажений нестерпними умовами ув’язнення, Василь Стус помер під час голодування у карцері 4 вересня 1985 року.
 Його поховали на табірному цвинтарі. Прохання родини перевести тіло додому відхилили на тій підставі, що не вийшов термін ув’язнення. Згодом був перепохований в Києві. У 1990 році Василь Стус був посмертно реабілітований.
Твори великого митця стали відомі широкому загалу лише з розвитком гласності й демократії.­ 1990 року була надрукована перша в Україні збірка вибраних поезій «Дорога болю», за яку в 1991 році Василя Стуса посмертно відзначили Державною премією ім. Т. Шевченка.
Твори, які є в бібліотеці:















  Стус, В. Зібрання творів: у 12 т. Т. 3. Час творчості / Василь Стус. – К. : Факт, 2008. – 751 с.

    Стус, В. Зібрання творів у 12 т. Т. 4, Вірші 1960-х років (поза збірками); Вірші початку 1970-х років (поза збірками) / Василь Стус. – К. : Факт, 2008. – 480 с., порт.

    Стус, В. Зібрання творів у 12 т.Т.5,Палімпсести.(Найповніший незавершений корпус)/ Василь Стус. – К. : Факт, 2009. – 768 с.- (Б-ка журналу «Київська Русь»).

Стус, В. Вибране [Текст] : [вірші, проза, листи] / Василь Стус ; [упоряд., передм., с. 3—22, Д. Стус] . — Харків : Час читати, 2016. — 539, [1] с.

     Стус, В. Вікна в позапростір: Вірші, статті, листи, щоденникові записи. Для ст. шк. віку. — К. : Веселка, 1992. — 262 с.

    Стус, В. Час творчості / Василь Стус. – К. : Дніпро, 2005. – 704 с.



      Перемоги Василька Стуса // Марина Павленко про Павла Тичину, Надію Суровцову, Василя Симоненка, Василя Стуса, Ірину Жиленко. Сер.: "Життя видатних дітей".- К.:УкрНДІСВД,2016.,іл. - С.71-92




Поезії Василя Стуса ще читайте тут  http://poetyka.uazone.net/stus/

Немає коментарів:

Дописати коментар