Поет недоспіваної пісні

До 85-річчя від дня народження В.С.Стуса

"Справжні велети духу спроможні бути вільними і в невільній державі. Василь Стус навіть за ґратами лишався вільною людиною, саме тому його смерть у неволі перетворилася на безсмертне утвердження справжньої свободи. Власне, наявність таких людей дозволяла вважати наш народ волелюбним".  

— Любомир Гузар,«Про свободу»

Василь Семенович Стус - 

український поет, перекладач, прозаїк, літературознавець, правозахисник. Один із найактивніших представників українського культурного руху шістдесятників. Лауреат Державної премії ім.Т. Шевченка (1990), Герой України (2005).

Василь Стус народився 6 січня 1938 року в хліборобській родині в с.Рахнівці на Вінниччині. Після закінчення школи навчався в Донецькому педінституті. Далі вчителював, служив в армії, працював в газеті. У 1959 році у «Літературній газеті» з’явилися перші вірші поета. З 1961 року викладає українську мову та літературу в 23-й Горлівській школі. У 1963 році вступає до аспірантури Інституту літератури ім. Шевченка в Києві. Бере участь у роботі Клубу творчої молоді. За участь у протесті на прем’єрі фільму «Тіні забутих предків» виключили з аспірантури. Далі були митарства на тимчасових роботах: поет заробляв на жит­тя, працюючи на шахті, на будівництві, в котельній, на залізниці, в метро. 1965 одружився з Валентиною Василівною Попелюх. 15 листопада 1966 у них народився син — нині літературознавець, дослідник творчості батька Дмитро Стус.

Пропозицію Стуса опублікувати його першу збірку віршів «Круговерть» відхилило видавництво. Незважаючи на позитивні відгуки рецензентів,  його другу збірку — «Зимові дерева» теж відмовились друкувати. Однак її опублікували в самвидаві. У 1970 книжка віршів поета «Зимові дерева» потрапила до Бельгії і була видана в Брюсселі.

Поет не припиняв своїх  протестів проти арештів інтелігенції, утисків свободи думки, надсилав листи до президії Спілки письменників, у яких гостро критикував порушення прав на гласність і демократію.

          1972 року поета разом з однодумцями (серед яких Ігор Світличний, Євген Сверстюк, Ігор та Ірина Калинці) заарештовують. Звідтоді правозахисник до кінця життя майже безперервно перебуває в таборах і на засланнях. Украй виснажений нестерпними умовами ув’язнення, Василь Стус помер під час голодування у карцері 4 вересня 1985 року.

 Його поховали на табірному цвинтарі. Прохання родини перевести тіло додому відхилили на тій підставі, що не вийшов термін ув’язнення. Згодом був перепохований в Києві. У 1990 році Василь Стус був посмертно реабілітований.

Твори великого митця стали відомі широкому загалу лише з розвитком гласності й демократії.­ 1990 року була надрукована перша в Україні збірка вибраних поезій «Дорога болю», за яку в 1991 році Василя Стуса посмертно відзначили Державною премією ім. Т. Шевченка.

Твори, які є в бібліотеці:

  Стус, В. Зібрання творів: у 12 т. Т. 3. Час творчості / Василь Стус. – К. : Факт, 2008. – 751 с.

    Стус, В. Зібрання творів у 12 т. Т. 4, Вірші 1960-х років (поза збірками); Вірші початку 1970-х років (поза збірками) / Василь Стус. – К. : Факт, 2008. – 480 с., порт.

    Стус, В. Зібрання творів у 12 т.Т.5,Палімпсести.(Найповніший незавершений корпус)/ Василь Стус. – К. : Факт, 2009. – 768 с.- (Б-ка журналу «Київська Русь»).

Стус, В. Вибране [Текст] : [вірші, проза, листи] / Василь Стус ; [упоряд., передм., с. 3—22, Д. Стус] . — Харків : Час читати, 2016. — 539, [1] с.

     Стус, В. Вікна в позапростір: Вірші, статті, листи, щоденникові записи. Для ст. шк. віку. — К. : Веселка, 1992. — 262 с.

    Стус, В. Час творчості / Василь Стус. – К. : Дніпро, 2005. – 704 с.

      Перемоги Василька Стуса // Марина Павленко про Павла Тичину, Надію Суровцову, Василя Симоненка, Василя Стуса, Ірину Жиленко. Сер.: "Життя видатних дітей".- К.:УкрНДІСВД,2016.,іл. - С.71-92

Поезії Василя Стуса ще читайте тут  http://poetyka.uazone.net/stus/