Третього березня, починаючи з 1986 року, увесь книжковий світ відзначає Всесвітній день письменника — відповідно до рішення 48-го конгресу ПЕН-клубу — міжнародного об’єднання письменників ( 12-18.01.1986 р.).
ПЕН-клуб — це організація поетів-романістів, яка була заснована в Лондоні ще в 1921 році. ПЕН-клуб (назва – абревіатура, створена з заголовних буков слів Поети (англ. poets), Есеїсти, дослідники (англ. essayists) та Новелісти, автори прози, романісти (англ. novelists). По сукупності ці три букви утворюють слово ручка (англ. pen)). Перший конгрес ПЕН відбувся 1923 року в Лондоні. Ініціатором створення даної структури була англійська письменниця Кетрін Емі Доусон-Скотт.
Всі структурні підрозділи ПЕН-клубу виступають за принципи вільного поширення інформації на території всієї планети. Активісти організації, завдяки якій з'явився Всесвітній день письменника, публічно виступають проти придушення свободи слова і цензури. Вважається, що вільна критика — це необхідний елемент процесу економічного і політичного розвитку країн. Саме ці принципи озвучуються під час офіційних заходів, присвячених Всесвітньому дню письменника.
13 вересня 2010 року українське відділення міжнародного ПЕН-клубу очолив однин із засновників Української Гельсінкської Групи український правозахисник, публіцист, релігієзнавець, філософ Мирослав Маринович. Таке рішення одностайно було прийнято на засіданні українського ПЕН-клубу в Києві.
Письменник — у широкому розумінні це кожна людина, яка пише твори (не обов'язково художні, наукові, вірші також), висловлює власні думки, досвід і бачення світу у письмовій формі. У вузькому розумінні це автор художніх творів: особа, для якої літературна діяльність є професією.
Синонімами до слова письменник є літератор, майстер слова, працівник пера.
Письменник - це і священик, і розвідник, і політик, і правозахисник, і етнограф і психолог, і слідчий, і новинар, і педагог, і соціолог. Цей ряд можна продовжувати майже до безкінечності,..
Професія письменника ніколи не була легкою. Згадаємо початок ХХ століття. «Розстріляне Відродження». Не відомі точні дані щодо кількості репресованих українських інтелігентів у часи сталінських репресій періоду "розстріляного Відродження". За деякими даними це число сягало 30000 осіб.
Натомість, досить просто визначити приблизну кількість репресованих осіб серед письменників: за наявністю їх публікацій напочатку і наприкінці 1930-х. Так, 1930 року друкувалися 259 українських письменників, а вже після 1938 року — з них друкувалися лише 36, 192 із «зниклих» 223 письменників були репресованими (розстріляними чи зісланими в табори з можливим подальшим розстрілом чи смертю), 16 — зникли безвісти, 8 — вчинили самогубство. Позбавивши Україну літературної еліти, фізично винищивши талановиту плеяду молодих письменників, тоталітарний режим убезпечив себе від опозиції з боку національних сил. Але їх імена, їх творчість знову повернулися до читача...
А потім були шістдесятники,які своїми творами і активною громадською діяльністю намагалися відроджувати національну свідомість, боролися за збереження української мови та культури. Сучасні письменники, в т.ч. письменники Житомирщини, продовжують традиції своїх попередників, але й вносять щось своє, нове, оригінальне.
(Джерело: публікації в мережі Інтернет)
Немає коментарів:
Дописати коментар